Використання сучасних форм і методів у профорієнтаційній виховній роботі навчального закладу.

В даний час професійній орієнтації відводиться нова роль – необхідність створення умов для психолого-педагогічної підтримки школярів у її професійному самовизначенні, допомоги у виявленні професійних інтересів, нахилів, визначення реальних можливостей в освоєнні тієї чи іншої професії, успішної соціалізації в суспільстві та активної адаптації на ринку праці. Таким чином, виникає необхідність в оновленні підходів до організації профорієнтаційної роботи, в тому числі її форм і методів.

Адекватне професійне самовизначення є неодмінною умовою досягнення успіху в трудовій діяльності, задоволення від її виконання і просування по службовій драбині, підготовки функціонально грамотних, професійно мобільних фахівців, здатних успішно адаптуватися до швидко мінливих соціально-економічній і професійно-виробничої середовищі. Підготовка учнів до обґрунтованого вибору професії – важлива соціально-педагогічна задача школи.

Відмінною особливістю сучасної профорієнтації є те, що вона являє собою систему підготовки молоді до вільного, свідомого і самостійного вибору професії, де повинні враховуватися індивідуальні особливості особистості, її потреби, з одного боку, і ринок праці – з іншого.

У зв'язку з цим, профорієнтаційна діяльність в сучасних освітніх закладах передбачає дотримання та реалізацію наступних принципів:

систематичності і наступності – профорієнтаційна робота повинна вестися з першого по випускний клас;

диференціації та індивідуалізації передбачає опору на диференційований і індивідуальний підхід до учнів, що враховує вік, рівень успішності та стан здоров'я тощо;

оптимізації в поєднанні масових, групових, індивідуальних і практичних форм профорієнтаційної роботи з учнями;

взаємозв'язку школи, сім'ї, професійних навчальних закладів, центрів профорієнтації молоді, органів з праці, зайнятості та соціального захисту;

врахування потреб економіки, бізнесу та суспільства у кваліфікованих робітничих кадрах;

психологізації профорієнтаційної роботи.

До основних результативних критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи в сучасних освітніх умовах, насамперед, відносяться:

1. Достатня інформація про професії і шляхи її отримання. Без ясного уявлення про зміст і умови праці в обираної професії школяр не зможе зробити обґрунтованого вибору. Показником достатності інформації в даному випадку є ясне подання ним вимог професії до людини, конкретного місця її одержання, потреб суспільства у даних фахівців.

2. Потреба в обґрунтованому виборі професії. Показники сформованості потреби в обґрунтованому професійному виборі професії — це самостійно проявляється школярем активність щодо отримання необхідної інформації про тієї чи іншої професії, бажання (не обов'язково реалізується, але проявляемое) проби своїх сил в конкретних областях діяльності, самостійне складання свого професійного плану.

3. Впевненість школяра у соціальній значущості праці, тобто сформоване ставлення до нього як до життєвої цінності. За даними досліджень життєвих цінностей учнів VIII—XI класів ставлення до праці як до життєвої цінності прямо співвідноситься з потребою в обґрунтованому виборі професії.

4. Ступінь самопізнання школяра. Від того, наскільки глибоко він зможе вивчити свої професійно важливі якості, багато в чому буде залежати обґрунтованість її вибору. При цьому слід враховувати, що тільки кваліфікований фахівець може дати школяреві досить повну й адекватну інформацію про його професійно важливих якостях.

5. Наявність в учня обґрунтованого професійного плану.

Професійна орієнтація в освітніх установах здійснюється у процесі навчання та позанавчальної діяльності, в умовах взаємодії освітнього закладу з іншими соціальними структурами: сім'єю, медичними установами, психологічними центрами, центрами професійної орієнтації молоді, службами зайнятості, підприємствами, організаціями.

За останні десятиліття в системі профорієнтації все частіше почали впроваджуватися активні форми і методи профорієнтації, як наприклад кейс-метод ( або методика проблемних ситуацій), арт-терапевтичні методики (малювання), експрес-діагностика і т. д., а також спостерігається тенденція наповнення новим змістом вже наявних, у відповідності з особливостями системи освіти на сучасному етапі розвитку.

До сучасних форм і методів профорієнтаційної роботи, можна віднести такі:

-         впровадження у навчальний процес програм з професійного самовизначення, наприклад таких як: «Я і моя майбутня професія», «Ти і твоя професійна кар'єра», «Твій вибір», «Твоя майбутня професія», «Пропуск в професію», «Шлях до професіоналізм», «Основи професійного вибору» і т. д.;

-         розробка диференційованих (індивідуалізованих) програм з профорієнтації;

-         організація елективних курсів (додаткові навчальні заняття за вибором) і курсів за вибором в освітніх установах;

-         курс лекцій для випускників і їх батьків про професійному просуванні та розвитку; а також курс лекцій з ряду затребуваних ринкових професій – менеджменту, маркетингу, реклами

-         психологічні консультації для старшокласників та їх батьків щодо вибору професійної сфери та визначення індивідуальної траєкторії професійного та особистісного розвитку.

Для учнів найбільш ефективна така схема консультування:

1. Виявлення інтересів, схильностей, професійних уподобань.

2. Формування образу «ідеальної» професії.

3. Аналіз світу професій та конкретизація «ідеального» образу у вигляді можливих варіантів професій.

4. Аналіз психологічних портретів реальних професій.

5. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей клієнта.

6. Зіставлення виявлених особливостей з вимогами професій.

7. Уточнення професії, розробка програми і способів оволодіння професією.

В сучасних освітніх закладах найбільш ефективними є наступні методики для профвідбору і профорієнтації:

-         діагностика структури сигнальних систем (Е. Ф. Зеєр, А. М. Павлова, Н.Про. Садовникова);

«Диференціально-диагностичекий опитувальник» (ДДО, автор Е. А. Климов);

«Карта інтересів», опитувальник розроблений А. Е. Голомштоком;

«Карта інтересів», модифікація О. Р. Філімонової;

«Матриця вибору професії» (дана методика розроблена Московським обласним центром профорієнтації молоді);

Опитувальник для визначення професійної готовності Л. Н. Кабардовой;

«Орієнтація» анкета В. Л. Соломіна;

Оцінка професійної спрямованості особистості вчителя, «Професійні наміри»;

«Якоря кар'єри» - методика діагностики ціннісних орієнтацій у кар'єрі (Е. Шейн, переклад та адаптація Ст. А. Чикер, В. Е. Винокурова);

-         профорієнтаційні тренінги та ігри – метою яких є – в ігровій формі допомогти усвідомити привабливість тієї чи іншої професії і сформувати ділові навички, а також розвиток у підлітків самостійності, відповідальності за своє майбутнє, підвищення мотивації при виборі професії та допомога в здійсненні усвідомленого вибору професії;

-         проведення бізнес-ігор. Бізнес-ігри - це нові методи профорієнтації школярів. Бізнес-ігри створюють ситуації, які розвивають такі якості як вміння творчо мислити, знаходити рішення, діяти, аргументувати свою позицію. Вони вчать оптанта планувати час, ставити цілі і їх досягати, краще розуміти, що таке доходи, видатки, а також знайомлять з початковими навичками управління фінансами;

-         розвиток мережі різних шкільних і позашкільних гуртків за професійними інтересами (розвиток мережевої взаємодії з установами професійної освіти, а також підприємствами та організаціями);

-         залучення представників різних підприємств до заходів з профорієнтації, проведення спільних заходів;

-         залучення різних підприємств у якості спонсорів певних заходів;

-         взаємодія з колишніми учнями навчального закладу, зокрема з тими, хто в даний момент сам є роботодавцями;

-         залучення випускників, які успішно трудоустроившихся в якості консультантів в освітню установу;

-         обладнання кабінету (куточка) профорієнтації з метою:

-         надання інформаційно-довідкової підтримки учням, педагогам, батькам;

-         знайомства з професійними навчальними закладами різного типу, установами позашкільного виховання і навчання;

-         інформування про ситуацію на ринку праці, про затребувані професії даного регіону, місцевих організаціях;

-         знайомства зі світом професій (професіографічної інформацією, довідковою інформацією про різних сферах професійної діяльності, галузях народного господарства);

-         сприяння вивченню індивідуальних психологічних особливостей особистості, професійних інтересів і схильностей.

-         віртуальний кабінет профорієнтації (створений у мережі Internet) покликаний допомогти учням познайомитися зі світом професій, ознайомитися з описами професій, отримати інформацію про вузах і коледжах міста або району, пройти профорієнтаційне та психологічне тестування, отримати консультацію психолога про своїх індивідуальних психологічних особливостях і про те, як їх враховувати при побудові професійної кар'єри, отримати консультацію за результатами психологічної діагностики, переглянути відеоматеріали про професії і т.д.

Інтерактивні форми роботи:

1.     Театралізовані форми роботи:

Найскладніші й найцікавіші – розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів.

Активізують креативну діяльність учнів і вчителя.

Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією

2.      Літературно-музична композиція. композиційно побудоване подання необхідної інформації просвітницького чи профілактичного спрямування у музичному оформленні. Активізації уваги сприяють динамічність дійства, яскрава візуалізація, застосування виразних сценічних прийомів, а також музичне наповнення.

3.      Тематичний концерт

Поєднання єдиною темою (інформаційно-просвітницького, превентивного чи профілактичного спрямування) різних за жанром художніх номерів у одній програмі.

Тема концерту відображає його призначення (наприклад “Знати, щоб захиститися”, “Права дитини мовою пісень”, “Памяті померлих від СНІДу” і т.п.).

4.     Конферанс (текст ведучих, що поєднує номери концерту) повинен містити інформацію відповідно до теми концерту.

Складовими концерту може бути пісенна вікторина, караоке, збір благодійних коштів (наприклад, збір коштів для тяжкохворої дитини відповідає реалізації права дитини на виживання та розвиток, на здоров'я та медичну допомогу)

5.      Публіцистична вистава (агітбригада) .

Цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів, завдяки яким документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм.

Це монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний ґатунок.

Ознаки жанру: віршовані тексти, відомі пісні, які набули нового змісту, використання прийому «апорт» (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюри.

Яскравий та переконливий виклад інформації – важлива запорука дієвого профілактичного ефекту публіцистичної вистави.

6.     Змагання команд КВК . Найпопулярніший серед молоді жанр. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Необхідно доречно підібрати тему! Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислення.

7.      Пластично-хореографічна вистава.

Це вистава, де основним засобом вираження інформаційно-просвітницького чи профілактичного матеріалу є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Така вистава ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, реквізиту, можливо гриму, яскравих театральних атрибутів (свічки, тканини, стрічки тощо).

Сюжет такої вистави повинен бути ясним і зрозумілим навіть без слів, у ньому має бути яскраво виражена боротьба позитиву й негативу.

Така вистава потребує також дуже виразного музичного рішення, а при можливості і використання сучасних технічних засобів, художнього освітлення, цікавих, ефектних мізансценічні рішення (мізансцена - розташування фігур на сцені).

Дійовими особами можуть бути як герої-люди (школяр, наркоман, лікар), так і герої-символи (птах, ангел смерті, душа).

Пластична дія вистави буде зрозумілішою для глядача, якщо її підтримати коментарем - голосом, який звучить "за кадром" і дає змогу ширше і глибше розкрити зміст вистави.

8.     Театралізована вистава.

Цей жанр потребує повного сюжету, де дійові особи є носіями певних характерів, вчинків, де напружено відбувається боротьба між позитивом і негативом.

Цей жанр дуже цікавий учням, бо дає можливість доторкнутися до таємниць театру.

У профілактичній роботі цей жанр дає змогу донести не стільки важливу інформацію, скільки нюанси теми, вплинути на емоційну сферу, справити глибоке враження.

Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини чи вигадана історія.

Вистава буде захоплювати глядача і сприяти співпереживанню та включенню в тему, якщо актори на сцені відповідально ставляться до розкриття змісту вистави і переконані в необхідності про це говорити.

9.     Інтерактивна вистава. Цей жанр обов'язково передбачає включення в події вистави глядачів, які цю виставу дивляться (interaction - взаємодія).

Хід інтерактивної вистави потребує від глядача певних дій (можливо, голосування, відповідей на поставлені питання, виконання певної ролі в окремих сценах).

Така вистава, як і всі інші, повинна розвиватися за чітким сюжетом, але тут сюжет передбачає й участь глядача, який, можливо, впливає й на розвиток самого сюжету.

 Інтерактивна вистава є дуже ефективною в соціальному театрі, бо створює відчуття задіяності усіх присутніх в аудиторії, дає можливість не тільки акторам театру, а і глядачеві брати участь у продуктивній діяльності.

10.                       Вистава форум-театру

Форум-театр - методика інтерактивної роботи серед різних шарів суспільства, направлена на вирішення соціальних проблем.

Сценічна вистава форму-театру пропонує для розгляду соціальну проблему, а кожен персонаж гри виконує певну соціальну роль. Головний герой – “жертва” ситуації, інші персонажі – його оточення: сім'я, школа, члени суспільства. Можлива участь лікаря, міліціонера, психолога, вчителя. Кількість персонажів зумовлена сценарієм, конкретною ситуацією.

Джокер – головна дійова особа форуму-театру. Він веде захід від початку до кінця, від нього залежить успішність форуму-театру.

Основна робота з вибраної проблеми проводиться саме джокером в процесі співпраці з аудиторією.

Під час участі в форум-театрі глядачі мають можливість не лише познайомитися з важкою ситуацією, як у інтерактивному театрі, або отримати інформацію, як під час тренінгу, а й РОЗРОБИТИ АЛГОРИТМ, СТВОРИТИ МОДЕЛЬ успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідній, ситуації.

11.                        ІНТЕРАКТИВНІ ІГРОВІ ФОРМИ

 Інтерактивні форми передбачають обов’язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, вчинків.

Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так перевіряти наявний рівень знань та вмінь.

Основним засобом вираження у цій формі є гра.  Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації, у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички.

Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми.

12.                       Інтерактивна акція. Тематичний ярмарок.

На відміну від ігрової програми, не мають певного сценарію, а лише сценарний план.  Це низка заходів інформаційно-просвітницького, превентивного та/чи профілактичного спрямування (наприклад, розповсюдження спеціальної літератури, буклетів, пам'яток, тематичних календарів, наліпок; “обмін” знань на “товар” ; презентація організацій, діяльність яких спрямована на попередження негативних явищ в освітньому середовищі тощо).

Ці заходи можуть бути як окремим заходом, так і складовою частиною тематичного концерту або ігрової програми.

Інформаційні матеріали можна розповсюджувати в рамках проведення будь-якої з театралізованих форм (на початку або після закінчення заходу).

13.                       Ток-шоу

Інтерактивна телевізійна програма (від англ. talk show — разговорное шоу) — вид телепередачі, в якій один або декілька запрошених учасників ведуть обговорення запропонованих ведучим тем. Як правило, при цьому присутні запрошені у студію глядачі. Іноді глядачам надається можливість задати питання або висловити свою думку.

В умовах закладу освіти: “уявна телепередача”, але з обов'язковим запрошенням до участі в заході спеціалістів відповідного профілю, залежно від питання, яке виносить на обговорення, а також експертів – людей, в житті яких були подібні ситуації.

Спілкування учасників ток-шоу з аудиторією повинно бути діалогічним, рухливим, цікавим.

14.                        Тематична дискотека

Розважальний захід профілактичного спрямування.

Для отримання “вхідного квитка” на дискотеку висуваються певні умови, пов'язані з тематикою заходу (наприклад, дати відповідь на питання; пригадати приказку тощо).

Під час такої дискотеки можна поширювати інформацію з обраної тематики, розповідати про відомих музикантів, які постраждали або загинули внаслідок соціальних “хвороб” або про тих, які активно виступають за, наприклад, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, дотримання прав людини тощо.

Такий захід може стати своєрідним діагностичним інструментарієм для з'ясування вже наявного рівня обізнаності учнів з обговорюваної проблеми.

15.                        Гра станціями ( Квест)

Інтерактивний жанр, де учасникам пропонуються рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої  знання, набувати чи демонструвати певні навички.

Для проведення превентивної та/або профілактичної роботи можна влаштовувати станції, які за темою відповідають різним аспектам соціальних проблем та негативних явищ в освітньому середовищі.

16.                        Foot-Quest (фут-квест)

Гра, яка включає в себе послідовність пунктів (чекпоінтів або чеків), що знаходяться десь у місті/селищі, і в яких гравцям треба побувати під час гри. Кожен чек хитро зашифрований і отримати орієнтир на наступний можна тільки з попереднього.

Команди формуються або самими учасниками, або Агентом, який знаходиться на старті. Склад команди повинен включати не менше 3-х осіб, максимальна кількість учасників визначається організаторами гри. Команда обирає собі назву, кожен учасник реєструється, команда отримує перше завдання – і гра почалася.

З собою треба мати необхідні атрибути гри, а саме: ліхтарик (залежно від періоду доби), компас, мобільний телефон, карту міста/селища і найголовнішу гарний настрій.

Тематика превентивних або профілактичних фут-квестів може бути різноманітною – від питань, пов'язаних з випадками порушення прав людини, до формування навичок здорового способу життя. Головне – вдало підібрати завдання, заздалегідь продумати та перевірити на безпечність маршрут, розташування чекпоінтів (обрані станції можуть, наприклад, символічно відображати тематику фут-квесту тощо).

17.                       Флеш-моб

(англ. flash mob — «спалахуючий натовп») — це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться.

Ідеологія класичного флешмоба дотримується девізу «Флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою».

Найважливіші типові правила руху флешмоба:

Начебто спонтанне дійство. Заборона збиратися або привертати увагу на місці до акції, одночасний початок і закінчення акції її учасниками. Після акції потрібно миттєво зникати з місця дії в різні сторони, і робити вигляд начебто нічого й не було.

Сценарій повинен привносити абсурдність у те, що відбувається.

Жорстке дотримання сценарію.

Не викликати агресивної реакції. Не порушувати законів і моральних засад, не показувати ніяких політичних поглядів. Флешмоб-акції, що не дотримуються цього вже будуть екстрім-мобом або політ-мобом.

18.                        ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІ ФОРМИ.,

Найчастіше це варіанти інтелектуально-пізнавальних телевізійних програм

Стандартний підхід: використання сценаріїв вже існуючих інтелектуально-пізнавальних телевізійних програм : «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка», “Брейн-ринг” тощо.

Пошук форми проведення, яка надасть можливість глядачам приймати не пасивну, а активну участі у програмі разом з учасниками двох команд.

Орієнтація на інтереси учнів. Використання сучасних технічних засобів.

 Різновиди художньо-прикладного жанру:

Тематичні виставки малюнків, плакатів, стінгазет за методикою “Розмовляюча стіна”.

Створення авторських малюнків на футболках, проектів пам’ятника.

Зйомка соціального чи профілактичного рекламного ролика.

Фестиваль тематичного графіті

Тематичний показ модної колекції

19.                       Проекти (дослідження) Це самостійне дослідження різних тем, що проводиться учнями протягом тривалого періоду часу, в кінці якого вони представляють певний результат.